Тікають гидкі демагоги

Чимдалі від фронту війни –

Не можуть ворожу облогу

Ніяк подолати вони...

Та ми не здамося без бою,

Бо є вже рішучий вояк,

Що герць розпочав із Москвою

Супроти орди розбишак!

Вже хвацько підкручено вуса

Й одягнуто наш однострій –

Не стримає жодна спокуса

Від вигідних Нації дій!

Хоч сили ворожі й численні,

Та наш бойовий провідник,

Гартований в битвах вогненних,

Долати ці труднощі звик.

Заклацнув червону сволоту

Майстерний косацький капкан;

Гамселить московську голоту

Славетний вояк Болбочан!

З Бердичева геть відступивши,

Тремтить комісарська жидва.

Чекістської крові проливши,

Лютує мерзенна Москва.

Під Жовто-Блакитним знаменом

Ведуть запорожці бої.

Весни переможним рефреном

Витьохкують їм солов’ї!

Радіє гостинна Полтава –

Хліб-сіль косаченькам несуть!

Стрибог заколисує трави,

І вишеньки ніжно цвітуть!

Не скорені ми Чинґісханом,

Ні диким імперцем Пєтром –

Із нашим лишень Болбочаном

Багаті ми рідним добром!

Хай вічно живе тая Слава,

З кривавих народжена ран!

Розквітне Вкраїнська Держава –

За неї змагав Болбочан!

Сколот Орій,5–14.09.2014 (7522)