Вітер грона калини хитає,

Мати в чорному сина чекає,

Із очей сльози падають густо,

Бо на серці від горя їй пусто.

 

А калина гілки нахилила,

Сумна мати, мов вся Україна,

Мовчки ходить у чорній хустині,

На Майдані шукає дитину.

 

Туга-біль душу жінки каліче,

Вона сина свого кличе й кличе...

А вечеря на столі вже стине,

Тільки вдома не буде вже сина.

 

Ворог клятий, підступний, пихатий

Нищить нашу Українську  Хату

І цю матір, що в тузі блукає

І дарма свого сина чекає.

 

Молим Бога з сльозами в очах,

Захистити наш Український стяг

І цю матір самотню в хатині, 

Що тобі, моя рідна Країно,

Дарувала єдиного сина!

 

Ганна Гавриленко (2016),

волонтер