Українці цього краю мали давні і славні вільнолюбиві традиції. Саме тут, в районі Корсуня, Черкас і Чигирина, зародилося українське козацтво. Звідти Б.Хмельницький у 1648 році підняв українцiв на визвольну війну проти Польщі, а Чигирин став столицею.

Холо́дний Яр - реліктовий лісовий масив, який має історичне та природоохоронне значення. Урочище має площу 6804 га і розташоване на території 2 районів Черкаської області - Чигиринського та Кам'янського та 2 лісництв Державного підприємства «Кам'янське лісове господарство» - Креселецького та Грушківського. Лісовий фонд представлений переважно високопродуктивними насадженнями штучного походження. За кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових об'єктів, а їх тут налічується понад 150 найменувань. За ними він займає I місце в Україні. У лісовому масиві і на полях навколо нього скрізь розкидані кургани скіфської доби та пізніших епох. Тут археологи знайшли сліди всіх археологічних культур, починаючи з трипільської рільничої культури, яка зародилася в лісостеповій зоні України за 5-4 тис. р. до н.е. У його лісах збереглися залишки кількох древніх городищ, оточених земляними валами, висота й ширина яких ще й тепер вражає, а також руїни підземних церков і печер. Найбільше городище Скіфське або Мотронинське (VI століття до н. е.) в центрі якого височіє пам'ятка архітектури — Троїцька церква Мотронинського монастиря. Скіфське городище внесено до переліку пам'яток культури, що мають міжнародне значення.

Ймовірно, що назва - має кліматологічне походження. В глибоких лісистих улоговинах і балках влітку збирається холодне повітря і з них завжди тягне прохолодою. Тому місцеві жителі і назвали цю територію Холодним Яром. З 6804 га загальної площі урочища — 6509 га (95,7 %) вкрито лісовою рослинністю. За породним складом тут переважають дубові насадження — 81 % площі. Рельєф урочища горбистий з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою назву. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км. Є тут яри - Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. У Яру нараховується понад 80 видів птахів. Є тут велика кількість лисиць, зайців, сарн, диких кабанів та інших звірів. На базі криниці в с.Жаботин, яку люди називають Святою, діє завод мінеральних вод.

Поряд з ним на березі річки Тясмин розташоване славне місто Чигирин — гетьманська столиця (1648-1660 рр.) і політичний центр України, а з 1648 по 1712 рік - центр Чигиринського полку. Холодний Яр і Чигирин - це місця, де витає непокірний дух козацької вольниці і славетних Байди Вишневецького, Остапа Дашкевича, Богдана Ружинського, Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Павлюка, Жмайла, Тараса Трясила, Сулими, Гуні, Скидана, Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, керівників гайдамацьких загонів, ватажка Коліївщини Максима Залізняка та інших звитяжних захисників України, керівників повстань проти гнобителів українського народу. Місцеві ліси відігравали величезну стратегічну роль. Недалеко, на правому березі Тясмину, розташоване с.Суботів, де була садиба Хмельницького. В селі знаходиться знамените Суботівське городище - залишки укріпленого поселення Чорноліської культури Х-ІХ ст. до Р.Х. В басейні річки Тясмин знаходиться величезна кількість городищ І тисячоліття до н.е. та сліди різних археологічних культур.

В кварталі 41 Креселецького лісництва ще й тепер можна побачити залишки пня 1000-річного дуба під назвою "Склик". За часів існування Холодноярської Січі (18 ст.) та під час повстання 1768 - на цьому дубі висів величезний кашоварний казан діаметром до 1.5 м. Щоб скликати нараду гайдамаків, довбнею били у казан і його гудіння було чути на відстані 10 км. Порівняно недавно цей дуб засох і його зрубали. Реліктом колишніх деревостанів є тисячолітній дуб-велетень, який зростає в центрі масиву поблизу с.Буда. Народ називає його дубом Максима Залізняка. Біля нього - збиралися повстанці Северина Наливайка. Відпочивали - керівники повстань Хмельницький, Залізняк та Павлюк. Саме під ним давали гайдамаки клятву, не шкодуючи життя боротися з польським засиллям. Збиралися тут і воїни Холодноярської республіки.

Найбільше городище - Скіфське або Мотронинське (VI ст. до н.е.). Воно знаходиться в центрі Холодноярського плоскогір'я. В центрі городища височіє пам'ятник архітектури Троїцька церква Мотронинського монастиря. Городище внесено до переліку пам'яток культури, що мають міжнародне значення. В кварталах 39 і 49 Креселецького лісництва є велика кількість могил козацької доби. Поблизу с. Мельники, до нашого часу збереглись чимало дубiв-ветеранiв – "онуків" дуба Залізняка віком 300-500 років.

В районі Яру - незліченну кількість разів напасники вщент руйнували міста і села, але ті знову і знову відроджувались. Тут у тугий вузол заплелися вирішальні шляхи історії України. Це урочище завжди було форпостом українців у боротьбі за волю. В часи існування Запорізької Січі територія на південь від Холодного Яру входила до складу «Вольностей запорізьких козаків». Холодний Яр і Чорний ліс були прикордонною зоною. До ліквідації Запорізької Січі (1775 рік) Холодний Яр був пересильним пунктом на шляху до острова Хортиці. Втікачі, які добиралися в цей район, вважали себе вільними. В цьому районi було 15 монастирів, які відігравали особливу роль. Бо мали товсті кам'янi стіни і були оточені високими земляними валами та глибокими ровами. Та служили козакам i ченцям чудовим захистом, від покатоличення і сваволі польських магнатів.

Після поразки повстанців С.Палія сваволі поляків і знущанню їх над українцями вже не було меж. Польські магнати посилили полонізацію українського населення, закривали православні храми і монастирі, передавали їх католикам та уніатам або здавали в оренду євреям. Польський гніт викликав національно-визвольний рух гайдамаків, який у 30, 50, 60-х роках XVIII ст. переріс у загальнонародне повстання. Історики стверджують, що назва «Коліївщина» походить від слова «колій», яким в українських селах і донині називають людей, відповідальних за забиття скотини (свиней, корів, кіз, коней та ін.), які вміють робити це найбільш професійно і безболісно. Повстанські загони складалися з селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. Січ не тільки давала притулок гайдамакам, а й брала активну участь в озброєнні повстанців та їхній військовій підготовці. Спочатку гайдамацькі загони були невеликими й вели боротьбу розрізнено, переважно партизанськими методами. Проте щоразу поляки за допомогою російських військ топили ці повстання в народній крові та посилювали національно-релігійний гніт. Кожного разу повстанці відступали в Холодноярські ліси: збирали тут сили і знову йшли в бій. Гайдамацький рух - став формою партизанської боротьби нашого народу. Борців за волю України почали називати гайдамаками на початку XVIII ст. В офіційних документах уперше цю назву вжив у 1717 реґіментар української частини королівських військ Ян Ганецький.

Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків. В 30-тi - очолили полковники Верлан, М.Грива та І.Жила. Повстання, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь, Галичину. Повсталі вбивали панів та орендарів, знищували маєтки та костьоли, захоплювали панські володіння. Центром стала Брацлавщина, де народний рух очолив сам Верлан. Була встановлена військова дисципліна, складений козацький реєстр. Поляки звернулися до царського війська з проханням придушити повстання, і російська армія виступила проти повстанців разом із шляхетськими загонами. Навесні 1737 на Запорожжі в районі річки Цибульниці зібралося понад 1000 гайдамаків. На них зненацька напали татари, у боротьбі з якими загинули ватажки Харко, Іваниця, Жила, а поранений Рудь був заарештований. Повстання зазнало поразки. Рятуючись від переслідувань, Верлан відступив у Молдову, Грива й Медвідь - на Запоріжжя.

40-х – їх очолили Гнат Голий, Г.Похилий, С.Неживий. Також, стали легендою дії коліїв в околицях Лисянки - отамана Кузьми Гаркушi, в районі Білої Церкви – отамана Івана Бороди, на Київщині – отаманів Невінчаного, Середи, Беркута.

Виступи селян на Правобережжі й у Галичині тривали, а 1750 року перетворилися на велике повстання. Діяли селянські загони - М. Сухого, П. Тарана, О. Письменного, О.Ляха, М. Теслi, М. Мамая, Г. Лисого, І. Подоляки. Повстанці вбивали феодалів і ксьондзів, палили й руйнували замки, костьоли, знищували боргові документи й архіви. Загони повстанців узяли Умань, Вінницю, Чигирин, Корсунь і Фастів. Боротьба зі шляхтою тривала з весни до зими 1750 року. На допомогу польському урядові знову прийшли російські війська. Пани люто розправилися з учасниками народних повстань. Спільними діями російських і польських військ повстання було придушене. Головною причиною поразки, як і раніше, була відсутність єдиного керівного центру.

У наступні роки гайдамацькі виступи відбулися: 1754 р. – у районі Житомира, 1757 р. – Немирова й Умані, 1761 р. – Лисянки, 1764 р. – Вінниці. Дії гайдамаків активізувалися і на Лівобережній та Слобідській Україні. 1759 року хвиля гайдамацьких виступів охопила вже усю Україну і тривала з більшою чи меншою активністю до 1768.

В 1768 – найбільше гайдамацьке повстання Залізняка. Син священика з містечка Медведівки на Чигиринщині. Після смерті батька, коли Максимові виповнилося 13 років, він пішов на Запорожжя, там деякий час наймитував. 1767 року прибув на Правобережжя з 18 товаришами, де і вступив послушником спочатку до Онуфріївського монастиря, а потім, навесні 1768 – до Мотронинського.

Діяли тут й гайдамацькі загони Шелеста, Писаренка, Медвідя, Теслі, Письменного, Швачки, Журби, Бондаренка, Москаля, Середи, Чорного, Бороди, Рудя, Тарана, Невінчаного, Беркута... Великий дзвін Мотронинського монастиря десятки років кликав гайдамаків на боротьбу з гнобителями, а його настоятелі освячували зброю повстанців. Перед самим виступом відбулася поблизу монастиря окрема рада козаків, на якій було постановлено починати повстання, і Залізняка обрано полковником. 29 травня 1768 вони спільно відслужили молебень та почали активно діяти. Серйозним ударом по Польщі, стало взяття добре укрiпленої Умані (загинуло 20 000 полякiв та жидiв). Подиву гідними виявився героїзм коліїв в боях проти московитів. Так, ватага Драного коло Ташлика розгромила великий загін московитів настільки, що решта мусіла тікати через кордон на турецьку територію. Вона була грізнішим противником, аніж польська, бо вона була добре вишколена, здисциплінована й загартована у війнах з Туреччиною та шведами. Всюди на визволених територіях гайдамаки вводили козацький устрій. Залізняк мав власну канцелярію, яка порядкувала краєм. 25 червня - московське командування повідомило, що їх військо відходить у Польщу і на знак приязні запропонувало влаштувати бенкет. Колії повірили у щирість та приязнь і погодилися. Під час бенкету росіяни підпоїли повстанців і вранці наступного дня за умовним знаком Гур’єва, схопили Залізняка і Гонту та інших старшин. Московські солдати, які тим часом оточили табір, накинулись на сонних коліїв. Бій тривав до обіду. Частина гайдамаків прорвалися з боєм з оточення, частина полягла. Разом з Гонтою і Залізняком більшість старшин, які були в Умані, потрапили в полон, а з ними 780 козаків і 65 запорожців. За наказом генерала Кречетникова Залізняка і Гонту привселюдно люто катували. Навіть дружина Ґонти і 4 неповнолітні дочки теж були покарані нагаями. Загалом пicля цього виступу було страчено більше 30 000 селян.

Учасником гайдамацького повстання був і дід Т.Шевченка. Він часто приводив сюди малого і розповідав йому, про ті славні часи. Ці дитячі спогади лежать в основі таких творів поета як “Холодний Яр”, “Гайдамаки” та інші.

В 30-х роках XVIII ст. тут зорганізована - Холодноярська Січ. Царський уряд називав загони, які діяли в цих лісах - розбійницькими. Пiзнiше учасників селянських заворушень 1873 — теж називали розбійниками. Повстання охопило тоді понад 50 сіл Чигиринщини з населенням понад 50 тис. чол. Та було придушено лише через 2 роки. Особливо багато учасників виявилося у с. Головківці і м. Медведівці. В історію воно увійшло під назвою Чигиринська змова.

У 1877 – виникла Таємна дружина - підпільна селянська організація, створена народниками в Чигиринському повіті Київської губернії для підготовки повстання. На підпільних сел. сходках, крім прийняття присяги й розв'язання орг. питань, селяни домовлялися не сплачувати податки, домагатися поділу поміщицьких земель, здобувати зброю тощо. Вступаючий, приймав спеціальну присягу при 2 свідках, які у випадку, якщо присягаючий порушить присягу чи видасть кому-небудь таємницю товариства повинні були його вбити. Органiзацiя мала чітку, добре продуману структуру. Кожний осередок - складався з 25 дружинників і об'єднувався в староство на чолі з виборним старостою. Старости входили до складу ради, яка обирала отамана, підпорядкованого «комісарові», нібито призначеного царем («комісаром» був Я. В. Стефанович). Староства були організовані в селах Шабельницької, Адамівської, Чаплицької, Рацівської, Трушівської волостей Чигиринського повіту та селі Сагунівка Черкаського повіту. Сюди ввійшло більш ніж 1 000 селян. Центром руху - було с. Шабельники. Повстання мало початися на поч. жовтня 1877. Але з червня того року почалися масові арешти, які тривали до вересня. До слідства було притягнуто понад 1 000 чоловiк. У червні 1879 в Києві відбувся суд. 5 активних учасників заслано до Сибіру. Керівникам Я. В. Стефановичу, Л. Г. Дейчу та I. В. Бохановському, яким загрожувала смертна кара, вдалося до суду втекти з тюрми.

У 1905 - "хвилювалися райони, які облягали Холодний Яр", тобто відбувалися селянські заворушення. В історію вони увійшли як "Чігірінскіє аґрарниє волнєнія". В 1906 р. есери, серед яких був Яків Водяний, майбутній славний отаман, планували повстання на Чигиринщині - очевидно ґрунт був тут готовий ще тоді.

Холодний Яр завжди був центром народної вольниці українців різних поколінь, непокори та виявом духу волі.