Реальна історія-літопис походження людей і рас на нашій планеті, яку повідав у 2012 році брат Огнощ (з доповненнями та правками 2013 року)

«Єдина країна в світі, де не викладається в університетах історія цієї країни, де історія вважалась чимось забороненим і ворожим, - це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема» (Олександр Довженко).

І це при тому, коли навіть жорстко контрольована західна наука офіційно визнає, що розселення народів і витоки сучасної цивілізації, носієм якої є біла раса, відбувалися з території України. Ще у 1935 році один англійський лорд говорив про Україну, як про «проблему всієї Європи». І Олександр Довженко, і англійський лорд, зафіксували для сучасників особливий статус України, невластивий для інших країн світу. І цього не можна пояснити лише тим, що в Україні знаходиться географічний центр Європи. Відповідь лежить виключно у площині світової геополітики. Знаний західний геополітик Гарольд Маккіндер розробив відому концепцію про «Серце Землі». Згідно неї той, хто володіє Східною Європою (читай - Україною), володіє «Серцем Землі». Той, хто володіє «Серцем Землі», той володіє «Світовим островом» (Євразією). Той, хто володіє «Світовим островом», той володіє світом.


Саме ці три останні слова проливають світло на трагічну і славну долю України. Та лише одиниці звертають увагу на цей аспект проблеми, не маючи змоги обгрунтувати його конкретними фактами. Бо всі письмові та матеріальні артефакти надійно сховані в самих потаємних жидівських структурах у США, Ізраїлі, Ватікані та Москві. Являючись на протязі тисячоліть епіцентром світової геополітики, країна і держава Україна до сьогодні не має ні державних структур, ні статусу світового геополітичного гравця. Потужні світові сили до сьогодні насильно утримують Україну у статусі виключно об'єкта світової геополітики.


Існують і загальновідомі факти сучасної історії, що підтверджують статус України, як епіцентру світової геополітики. Так, можна прямо стверджувати, що епіцентр всіх світових руйнацій у 20 столітті знаходився в Україні.

Наведемо відомі цифри. На фронтах Першої світової війни тільки з російської сторони половину воюючих – більше 2,5 млн чоловік, складали українці. Втрати українців тільки в ході Брусиловського прориву склали біля 600 тисяч чоловік. Революційні погроми 1917 року, баталії Громадянської війни, жидівсько-чекістський терор протягом двадцяти довоєнних років, плюс голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років, організовані єврейською більшовицькою владою при мовчазній згоді російських колег, на довгі роки підірвали генофонд української нації, знищили майже поголовно еліту та інтелігенцію українців. Проте системний геноцид українства на цьому не припинився. Із 41% світових людських і матеріальних втрат, які поніс Радянський Союз у Другій світовій війні, 41% складають втрати України. Таким чином, втрати України у Другій світовій складають до 17% світових втрат. Це була остання у ХХ столітті, але не остання в житті української нації Велика Руїна.


Слав'янські дослідники, оцінюючи наслідки правління сталінського режиму, визначають людські втрати слов'янства СРСР на рівні 75-110 мільйонів чоловік. Із них більше половини - це втрати українців. Взагалі цей період потребує більш детального дослідження (незважаючи на численні публікації), бо саме з 1920 по 1941 рік жидівство мало в СРСР, і в першу чергу – в Україні, необмежену владу. І саме в цей період були випробувані та застосовані всі можливі і неможливі методи масового знищення власного населення, які тільки могла придумати хвора психіка вічних «гегемонів», базуючись при цьому на відкриттях видатних слов'янських вчених та власному історичному досвіді.

Гігантські всесоюзні будівництва на одній шостій земної кулі крім створення промислового потенціалу країни переслідували ще й інші цілі. По-перше, національно свідоме населення примусово зривалося з рідної землі, в інші краї, міста – йшло перемішування націй і народностей, що потім дало змогу партійній верхівці зробити «історичний» висновок про створення нової історичної спільноти людей – радянського народу. Втім, це краще, ніж різнокольорове стадо Америки, бо ізоляція від Заходу дозволила зберегти головне ядро білої раси – українство - від виродження. По-друге, масова, часто бездумна (або навпаки – глибоко продумана) індустріалізація значною мірою підривала, а в окремих регіонах просто знищувала природне середовище існування радянських «гоїв». Детально цей «історичний» досвід жидівства – руйнування чужого середовища через реалізацію проектів гігантських промислових та гідротехнічних споруд - подає Олександр Іванченко у своїй книзі «Путями великого россиянина» (Москва, 2007г. ).

Мало хто знає, що до 933 року територія палючих Каракумів була квітучим краєм, який щедро поїла повноводна річка Узбой. Річку і край згубили гідротехнічні споруди, які взялись будувати «талановиті спеціалісти» - жиди із сусідньої Хозарії. Вже на нашій памۥяті щезло з поверхні Землі прісноводне Аральське море. Повноводні українські річки, ще судоходні у 30-х роках минулого століття, сьогодні можна перейти по дну. Могутній Славутич із чистоводної ріки перетворено у систему застійних озер. Значний внаслідок цього підйом ґрунтових вод привів до тотально критичного забруднення природних джерел питної води в Україні продуктами побутової і промислової хімії. На велике щастя «п'ята колона» в партійній верхівці СРСР не встигла реалізувати свій «самий глобальний» проект – програму розвороту сибірських рік на південь. В разі його реалізації вибухнув би глобальний катаклізм світового масштабу!


Сучасна історія визнає той факт, що маршрути найбільш масових інтервенцій як східних, так і західних народів-завойовників, проходили через територію України. Та і це не пояснює істинних причин тисячолітнього тяжіння деструктивних світових сил до України. Відповідь можна знайти лише заглибившись в багато тисячолітню історію походження людей і рас на нашій планеті.


Офіційна наука не дає достеменної відповіді на походження людських рас, навіть походження сучасної людини від мавпи не підтверджено: відсутня ланка, що пов'язує мавпу з дикою людиною, чиї останки у великій кількості знайдені на планеті. Спроби тверезо мислячих білих людей на планеті у першій половині 20 століття боротися за виживання шляхом ізоляції своїх країн від проникнення расово чужих істот, профілактики дегенерації шляхом стерилізації недоносків були остаточно засуджені і поховані світовим жидівством на Нюрнберзькому процесі. В результаті чисельність населення Землі сьогодні перевалила за 7 мільярдів, а чисельність людей невпинно скорочується. Тільки за 20 століття чисельність білої раси у світі скоротилась з 20 до 5,5 відсотка. А саме український етнос є базовою основою білої раси. І саме український народ поніс найбільші у світі втрати у двадцятому столітті.


Сучасна наука не дає також достовірної відповіді на інше принципове питання: куди іде сучасна цивілізація? вона розвивається, чи деградує?


З отриманням формальної незалежності у 1991 році в Україні почався спонтанний процес пошуку шляхів духовного відродження. В першу чергу – це дослідження прихованих досі історичних джерел життя української нації та витоків рідної віри. На практиці це проявилось у масовій відмові від четвертої аврамічної релігії – марксизму, і поверненні до третьої аврамічної релігії - християнства. Це було заздалегідь передбачено організаторами розвалу СРСР. Народна ініціатива проявилась в організації рідновірських громад та козацтва. Однак і це було передбачено світовою владою – маємо сьогодні аморфне багатоманіття громад, які часто-густо очолюють заздалегідь ґрунтовно підготовлені іудеї типу Володимира Куровського. Та саме головне – це брак достовірної інформації про реальну історію, організацію життя і механізми виживання наших предків. І це не вина українців. Наші люди просто не уявляють, який колосальний тягар цілеспрямованої дезінформації накладено на нашу справжню історію, які космічного масштабу сили стоять за цим процесом. Туман містики та езотерики і західного і східного напрямів мало що дасть для усвідомлення реального стану речей, бо у цих туманів одне джерело – темний Космос.


Однак настав 2012 рік. За твердженнями містиків він знаменував кінець світу, а точніше - кінець часів. Після 21 грудня мільярди людей зітхнули з полегшенням – нічого не відбулося, чергова брехня. Та земне людство не відає, що у грудні 2012 року дійсно пройдено видатний рубіж у космічному літописі нашої планети, який корінним чином змінить умови існування людства. Не будемо розмірковувати про плани Творця – кожному своє. Лише зазначимо – це рубіж, з якого починається зворотній процес. Від деградації і дегенерації, примітивізації людства – до його просвітлення і природної еволюції. Відповідь на питання про суть цих процесів може дати реальна історія-літопис походження людей і рас на нашій планеті.

Реальна історія-літопис походження людей і рас на нашій планеті, яку повідав у 2012 році брат Огнощ (з доповненнями та правками 2013 року)

«Єдина країна в світі, де не викладається в університетах історія цієї країни, де історія вважалась чимось забороненим і ворожим, - це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема» (Олександр Довженко).

І це при тому, коли навіть жорстко контрольована західна наука офіційно визнає, що розселення народів і витоки сучасної цивілізації, носієм якої є біла раса, відбувалися з території України. Ще у 1935 році один англійський лорд говорив про Україну, як про «проблему всієї Європи». І Олександр Довженко, і англійський лорд, зафіксували для сучасників особливий статус України, невластивий для інших країн світу. І цього не можна пояснити лише тим, що в Україні знаходиться географічний центр Європи. Відповідь лежить виключно у площині світової геополітики. Знаний західний геополітик Гарольд Маккіндер розробив відому концепцію про «Серце Землі». Згідно неї той, хто володіє Східною Європою (читай - Україною), володіє «Серцем Землі». Той, хто володіє «Серцем Землі», той володіє «Світовим островом» (Євразією). Той, хто володіє «Світовим островом», той володіє світом.

Саме ці три останні слова проливають світло на трагічну і славну долю України. Та лише одиниці звертають увагу на цей аспект проблеми, не маючи змоги обґрунтувати його конкретними фактами. Бо всі письмові та матеріальні артефакти надійно сховані в самих потаємних жидівських структурах у США, Ізраїлі, Ватикані та Москві. Являючись на протязі тисячоліть епіцентром світової геополітики, країна і держава Україна до сьогодні не має ні державних геополітичних структур, ні статусу світового геополітичного гравця. Потужні світові сили до сьогодні насильно утримують Україну у статусі виключно об’єкта світової геополітики.

Існують і загальновідомі факти сучасної історії, що підтверджують статус України, як епіцентру світової геополітики. Так, можна прямо стверджувати, що епіцентр всіх світових руйнацій у 20 столітті знаходився в Україні.

Наведемо відомі цифри. На фронтах Першої світової війни тільки з російської сторони половину воюючих – більше 2,5 млн чоловік, складали українці. Втрати українців тільки в ході Брусиловського прориву склали біля 600 тисяч чоловік. Революційні погроми 1917 року, баталії Громадянської війни, жидівсько-чекістський терор протягом двадцяти довоєнних років, плюс голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років, організовані єврейською більшовицькою владою при мовчазній згоді російських колег, на довгі роки підірвали генофонд української нації, знищили майже поголовно еліту та інтелігенцію українців. Проте системний геноцид українства на цьому не припинився. Із 41% світових людських і матеріальних втрат, які поніс Радянський Союз у Другій світовій війні, 41% складають втрати України. Таким чином, втрати України у Другій світовій складають до 17% світових втрат. Це була остання у ХХ столітті, але не остання в житті української нації Велика Руїна.

Слав’янські дослідники, оцінюючи наслідки правління сталінського режиму, визначають людські втрати слав’янства СРСР на рівні 75-110 мільйонів чоловік. Із них більше половини - це втрати українців. Взагалі цей період потребує більш детального дослідження (незважаючи на численні публікації), бо саме з 1920 по 1941 рік жидівство мало в СРСР, і в першу чергу – в Україні, необмежену владу. І саме в цей період були випробувані та застосовані всі можливі і неможливі методи масового знищення власного населення, які тільки могла придумати хвора психіка вічних «гегемонів», базуючись при цьому на відкриттях видатних слав’янських вчених та власному історичному досвіді.

Гігантські всесоюзні будівництва на одній шостій земної кулі крім створення промислового потенціалу країни переслідували ще й інші цілі. По-перше, національно свідоме населення примусово зривалося з рідної землі, в інші краї, міста – йшло перемішування націй і народностей, що потім дало змогу партійній верхівці зробити «історичний» висновок про створення нової історичної спільноти людей – радянського народу. Втім, це краще, ніж різнокольорове стадо Америки, бо ізоляція від Заходу дозволила зберегти головне ядро білої раси – українство - від виродження. По-друге, масова, часто бездумна (або навпаки – глибоко продумана) індустріалізація значною мірою підривала, а в окремих регіонах просто знищувала природне середовище існування радянських «гоїв». Детально цей «історичний» досвід жидівства – руйнування чужого середовища через реалізацію проектів гігантських промислових та гідротехнічних споруд - подає Олександр Іванченко у своїй книзі «Путями великого россиянина» (Санкт-Петербург, 2006г. ).

Мало хто знає, що до 933 року територія палючих Каракумів була квітучим краєм, який щедро поїла повноводна річка Узбой. Річку і край згубили гідротехнічні споруди, які взялись будувати «талановиті спеціалісти» - жиди із сусідньої Хозарії. Вже на нашій памۥяті щезло з поверхні Землі прісноводне Аральське море. Повноводні українські річки, ще судоходні у 30-х роках минулого століття, сьогодні можна перейти по дну. Могутній Славутич із чистоводної ріки перетворено у систему застійних водоймищ. Значний внаслідок цього підйом ґрунтових вод привів до критичної межі рівень забруднення природних джерел питної води в Україні продуктами побутової і промислової хімії. На велике щастя «п’ята колона» в партійній верхівці СРСР не встигла реалізувати свій «самий глобальний» проект – програму розвороту сибірських рік на південь. В разі його реалізації вибухнув би глобальний катаклізм світового масштабу!

Сучасна історія визнає той факт, що маршрути найбільш масових інтервенцій як східних, так і західних народів-завойовників, проходили через територію України. Та і це не пояснює істинних причин тисячолітнього тяжіння деструктивних світових сил до України. Відповідь можна знайти лише заглибившись в багато тисячолітню історію походження людей і рас на нашій планеті.