Частина ІІ ОСНОВИ ДУХОВНОСТІ НАРОДУ(продовження)
Друзі, продовжимо розмову (почату вчора 18.01.22 року) щодо катастрофічно-негативного впливу християнства на підміну-спрощення Свята РОДЗДВА. В попередньому дописі розглянуто п’ять головних спотворень-розходжень, але цим перелік далеко не вичерпується! Як і раніше, і надалі спиратимемось лише на загальновідомі факти:
6. Змінено місце проведення Свята. Якщо РОДЗДВО родинне Свято і урочисто відзначається в першу чергу вдома і на Природі (Водосвяття), то головним місцем відзначення Різдва Христосового стає храм (церква, костьол), а хата і Природа - вже на вторинних ролях. Причому християнство вимушено було їх тимчасово залишити хоч в урізаному вигляді, бо інакше нововведене свято взагалі не прижилось би.
7. Суттєво змінилась роль головної особи на Святі. Якщо в обрядах РОДЗДВА провідну роль відіграють батьки та старші в Роді, то при відзначенні Різдва Христосового головну роль, відповідно, виконує вже священик. Таким чином знівельована і спотворена роль батьків, які, до того ж, вже вимушені діяти в руслі християнських цінностей.
8. Відверто відкинуто у небуття одвічого ДІДУХА. Якщо на РОДЗДВО головним атрибутом Свята є ДІДУХ, з внесенням якого і починаються РОДЗДВЯНІ містерії, то у Різдві Христосовому місця йому вже немає! Чому так сталося – та тому, що  Пам’ять РОДУ, символом чого є невмирущий ДІДУХ – головна небезпека для кожного пришельця, завойовника, загарбника... Той хто пам’ятає свій рід до сьомого коліна на міфічні казочки ніколи не поведеться! Відомо, що будь-яке порушення у житті Звичаєвих вимог – Божих Законів - передбачає невідворотне покарання за це. В залежності від порушення, кара може прийти у будь-який момент. Людині надається можливість виправити свою помилку, але коли вона не намагалася, або ж намагалася та не спромоглася цього зробити, то це порушення має бути виправленим протягом семи колін Роду (так зване «родове зло»). Тому той, хто не знав свій Рід до сьомого коліна, вважався, за Звичаєм, ущербним і не мав навіть права продовжувати Рід (женитися або ж виходити заміж). Адже саме ці Знання несли інформацію щодо конкретних фактів порушення Звичаю окремими особами Роду. Ця інформація, водночас, спонукала до виправлення (нейтралізації) нащадками цього родового зла протягом семи колін. Тобто, якщо зараз родовід використовується, в основному, для висвітлення слави та неперервності Роду, то раніше, як на нашу думку, ці знання забезпечували можливість виправлення (відпрацювання) нащадками отих порушень Звичаю – «родового зла», яких припустилися їхні Предки. Термін «відпрацювання» (на відміну від «вимолювання» або «пожертв» у християнстві) свідчить про те, що тільки конкретними діями можна було виправити колишні порушення Звичаю. А ще казали: хто знає сім колін Роду свого – у того до старості не болять і не випадають зуби. І цьому є приклади навіть у сьогоденні. Тобто родовід колись (на відміну від сьогоднішнього) виконував досить важливі практичні функції, чому так і оберігався.Сім колін Роду – це 128 дідусів і бабусь (без братів і сестер). Коли бачиш за собою таку кількість найрідніших тобі людей, знаєш їх, відчуваєш їх підтримку, то наскільки впевненіше почуваєшся на Землі. Зараз не багато людей знають свій Рід до сьомого коліна, але якщо осягнути значення цієї звичаєвої вимоги та зробити прості кроки щодо відновлення цих Знань, то вже наші онуки і правнуки (в крайньому разі праправнуки) зможуть повернути собі цей одвічний Звичай та користуватися тими могутніми перевагами, які він надає.
9. Відбулося РОЗДІЛЕННЯ ЛЮДЕЙ. Якщо РОДЗДВО об’єднує людей, оскільки це свято єдине для всього людства, бо визначено Богом (Природою), то Різдво Христосове з самого початку стосувалося тільки певної частки людей –   Римської імперії в якій, до того ж, далеко не всі підтримували цей світогляд. Це вже потім християнство стало одною зі світових релігій. Але при тому кількість течій в ньому з принциповими світоглядними відмінностями все збільшується і сьогодні зашкалює – та і як може бути інакше, коли основу світогляду складають міфи!
10. Пішло в небуття-забуття СВЯТО РОДУ. Як відомо, на перший день РОДЗДВА відзначається Свято Роду, коли вся родина збирається у старійшини Роду. Натомість Різдво Христосове цього Свята вже не передбачає. Як згадувалося вище, РІД – символ і основа єднання, що є головною небезпекою усіх пришельців, завойовників, загарбників... В першу чергу мається на увазі християнство, яке поцілило в саму Душу народу, зруйнувавши його святая-святих – СВЯТА, зокрема відправивши в забуття-небуття Свято РОДУ – основу єднання та порозуміння НАРОДУ.
11. Пішло в небуття-забуття СВЯТО МІСЯЦЯ. На шостий день РОДЗДВА вшановується Місяць як нічне світило і володар земної та небесної вологи. Більше того, до XXIV ст. до н.д. до Місяця повністю прив’язувалися календарі – адже календар був Місячним. Місяць впливає на Землю і Людину на фізичному, енергетичному та езотеричному рівнях. Місяць є носієм потаємної інформації, яка діє на підсвідомість Людини, її Душу, емоції, настрій, на нервову і травну систему. Від того, що ми не знаємо цього, вплив не зникає: ми мусимо боротися з негативними наслідками його, не усвідомлюючи причини негараздів. Свято Місяця – поза релігійне, тобто стосується, як і усі одвічні Свята, всіх Людей без винятку, не ділить їх за релігійною належністю чи неналежністю. З утвердженням християнства Свято Місяця взагалі зникло і лише штучно, прив’язане до обряду Василя і Маланки, умовно і спотворено дещо простежується на святкуванні безглуздого Старого нового року, тобто повністю пішло в забуття-небуття.
12. Змінено сутність, час святкування та назву одвічного ВОДОСВЯТТЯ. Якщо ВОДОСВЯТТЯ – вшанування СВІТОТВОРЧОЇ СИЛИ ВОДИ, яка саме в цей день освячена Всесвітом, бо Земля знаходиться в цей момент найближче до Сонця (детальніши див. у дописах від 2-4 січня 2022 року «Водосвяття – вшанування світотворчої сили Води» на стор. Волелюб Добжанський), то у Водохрещу церква відзначає Таїнство Хрещення тридцятирічного Ісуса в річці Йордан. Згідно цього міфу Ісус у тридцятирічному віці прийшов до Іоана Предтечі, щоб той хрестив Сина Божого в річці Йордан. Іоан вважав себе негідним такої честі, але Ісус сказав, що така Божа воля. Іоан провів таїнство і отримав за це прізвище Хреститель. Під час обряду на землю з небес зійшов Святий Дух у формі голуба і вказав, що Ісус – це Син Божий. Після Хрещення Ісус освятив Воду річки Йордан. Тобто, як бачимо, Вода в річці стала святою лише після того, як її освятив Христос. Тому і священики щорічно на Водохрища освячують Воду, аби вона стала святою. Все було б нічого (їхнє освячення нічого б не додало і не відняло), бо Вода в цей момент (Земля найближча до Сонця) має  величезну силу, але християнство змінило на 16 днів (залишили юліанський календар та додалося ще три дні через відставання-недосконалість календаря) саму дату ВОДОСВЯТТЯ, що суттєво позбавило Воду її могутності. Ну і, відповідно, назва ВОДОСВЯТТЯ змінилась на Водохрища.
13. Знищено космогонічну сутність колядок. Колядки, які виконувались під час тринадцятиденного РОДЗДВА, прославляли велич творіння ТВОРЦЯ – сотворення СВІТУ І СВІТЛА, космогонічні сили, господаря, родину тощо. На Різдво Христосове, явідомо, прославляється вже міфічне народження Христоса та подій, які з цим пов’язані! Результатом цієї цілеспрямованої політики стала підміна прадавніх текстів колядок християнським наповненням (в народі їх так і називають христосівки).  І море цього НОВОДЄЛУ виплеснуто на голови людей для заміни одвічних текстів колядок. Ось тільки деякі з назв цих христосівок: “Бог предвічний народився”, “Ангел Божий із небес”, “Бог ся рождає”, “В Вифлиємі днесь Марія Пречиста”, “В Вифлиємі новина”, “Во Вифлиємі нині новина” (О.Нижанківський), “Возвеселімся всі купно нині”, “В полі, в полі плужок оре”, “Дивная новина днесь ся являє”, “Дивная новина”, “Зійшла вже зоря на небозводі”, “На небі зірка ясна засіяла” (В.Матюк), “Наш спаситель народився” (В.Стех), “Небо і земля нині торжествують”, “Не плач, Рахиле”, “Новая радість світу ся з’явила”, “Нова радість стала”, “Ой дивна, дивна вкраїнська родина” (І.Біликовський), “По всьому світу стала новина” (К.Стеценко),
“Спи, Ісусе, спи” (Й.Кишакевич), “Тріє царі, де ідете” (В.Стех), “Хто там по дорозі” тощо.). Це перелік деяких християнських колядок ЛИШЕ З ОДНОГО КОЛЯДНИЧКА - “Колядки і щедрівки”. К., “Музична Україна”, 1991. Для того, аби залишити якусь видимість  величного значення цих одвічних славнів нашого народу, християни підступно перейняли назву «КОЛЯДКИ», хоч таких слів у Біблії не знайдеш.  Але  невже ж ці христосівки - Світорозуміння прапредків українського народу, наш прадавній ЗВИЧАЙ, врешті-решт, невже це наша історія? Чи не час задуматись нашим професійним хорам, що спеціалізуються на виконанні численних християнських «колядок», яких втрат вони завдають нашому історичному минулому, коли прадавні святощі свого народу пристосовують до чужих героїв, чужої історії, коли сприяють, свідомо чи ні, замуленню історичної пам’яті свого народу? Чи не краще повернутися обличчям до своїх прадавніх коренів, до наших вічних колядок, які до сьогодні не втратили свого сакрального світоглядного значення, до сьогодні зберігають і щедро діляться з нащадками своєю енергетикою?.. Що отримали навзамін – наносну, штучну культуру під впливом чужої віри, чужих Богів. Дуже яскраво про поступову втрату світоглядних цінностей свідчить трансформація в часі відомої колядки «Добрий вечір тобі, пане Господарю». Спочатку, як знаємо, приспів сповіщав господаря і славив створення «Ясного Світу»:Добрий вечір тобі, пане Господарю!Радуйся! Ой радуйся, Земле, -Ясен Світ народився! За часів християнства ця перероблена колядка вже прославляла народження Христоса: «…Син Божий народився!» Правда неясно, чому її продовжували називати колядкою, адже в християнстві, як уже згадувалося, термін «Коляда» швидше за все не має смислу, або ж, щонайменше, несе негативний відтінок. За радянських часів спрощення пішло ще далі: там уже завзято співали «…Новий рік народився». Коментарі, мабуть, просто зайві. Отак, зберігшись за назвою, колядка втратила по суті свою  одвічну  світоглядну глибинність, свою сакральність, перетворилася в інструмент ОДУРМАНЕННЯ НАРОДУ.Цьому (зміні колядок на христосівки) є логічне пояснення - змінено час їх виконання. Недарма колядників колись називали ще «роковими гостями» - вони приходили в кожну хату лише РАЗ НА РІК, обходячи хати з  початку РОДЗДВА (день починає прибувати – 21-22 грудня) до його закінчення на ВОДОСВЯТТЯ (3-5 січня) – всього тринадцять днів! Але в цей час передріздв’яний піст з його суворими заборонами унеможливлював колядки, веселощі і тому усе це пристосовувалося вже до Різдва Хрисосового.  А пристосування завжди веде до спрощення, підміни, примітивізму… І якщо колись колядників називали велично «СВІТЛОНОСЦІ», бо вони несли СВІТЛО ЗНАНЬ У КОЖНУ ХАТУ, то тепер урочисті за формою колядування залишилися лише як художні дійства на сцені. А в житті в більшості своїй  спрощені до юродства, перетворені на метод заробляння грошей, коли СВІТЛОНОСЦІ перетворюються в ТОРБОНОСЦІВ. В цьому році взагалі з’явилося ноу-хау – колядування по телефону: «Колядую вас тривожу, бо сама прийти не зможу…І прошу вас по мобільці надішліть мені червінці». Технічний прогрес ЙДЕ! Тільки куди веде???Колись діти не мали права колядувати (звання СВІТЛОНОСЦЯ або «рокового гостя» треба заслужити своїми знаннями і поведінкою), а зараз це дуже поширене явище. Коли приходить такий «колядник» аби протарабанити «"Коляд-коляд-колядниця, добра з медом паляниця, а без меду не така, дайте, дядьку, п’ятака, а п’ятак неважний, дайте руб бумажний!", то мимоволі подумаєш: куди ж ти, Україно, докотилася-опустилася.14. Практично знищена, або суттєво спотворена  обрядовість Свята. Обряди РОДЗДВА в давнину проводили батько та мати. Ці обряди спиралися на ЗВИЧАЙ – ЗАКОНИ БОЖІ, були прості, зрозумілі, тісно пов’язані з Природою, проявами її сил, з гармонією світу. В обрядах Різдва Христосового переважають урочисті проповіді, молебні, повчання, метою яких є утвердити Віру мирян в основоположні міфи релігії.
Для цього залучаються усілякі засоби (магія співу, різноманітні чуда, пишнота обрядового одягу, індивідуальна майстерність священиків, використання обрядів того ж РОДЗДВА тощо). Там вже немає ніякого місця для Природи, зв’язку із Всесвітом. В святах християн немає місця вшануванню Сонця, Місяця, Землі, Води, Вітрів… Може, саме такий відхід від природного мислення, порушення природньої рівноваги та ігнорування законів Космосу призвів до того, що передові у технічному розвитку країни, але, в той же час, екологічно найбільш небезпечні, майже всі - християнські. Саме ці країни й поставили зараз Землю і Людство на грань катастрофи. Заслуговує на увагу і те, що в обряді Різдва Христосового цифра 12 змінила колишню 13, притаманну РОДЗДВУ (тепер готується 12 страв на кутю, береться 12 полін у піч для приготування Святої вечері тощо) – але це окреме важливе питання, що потребує грунтовного пояснення..
15. Підмінені одвічні ЗНАННЯ.  Свято Родздва спирається на БОЖІ ЗАКОНИ – Закони Всесвіту, за якими НАРОДИВСЯ І ПРОДОВЖУЄ РОЗВИВАТИСЯ ВСЕСВІТ. Ці Закони не потребують доказів, не підвладні людському впливу, тобто не можуть бути змінені в часі. Це і є ті одвічні ЗНАННЯ за якими існує Всесвіт і до яких настирливо з перемінним успіхом намагається докопатися наука. Для Людей ці Божі Закони дані в одвічному ЗВИЧАЇ. Саме в лоні цих Знань виховувалася і виростала Людина не тільки на РОДЗДВО, а протягом цілого року, на всіх численних Святах! Різдво Христосове спирається на Віру в міфічні казочки (невідомо навіть дату народження Христоса), тому служителі цієї релігії повинні постійно якось підтримувати цю Віру, вишукуючи нові докази-міфи замість втрачених, компенсуючи вузькі місця пишністю  одягу священників, усілякими «чудами» тощо. 

Далі буде.