З перших рядків її преамбули, нам стає зрозумілою дивовижна річ – виявляється, згідно з її текстом, української етнічної нації в Україні юридично немає! Виявляється, Конституція України проголошена – „від імені Українського народу – громадян України всіх національностей...”. Певно, слід би було записати інакше – „від імені Українського народу та (ТА!) громадян України всіх національностей...” Бо кого юридично немає, той поза законом (за Коном!). Можна і землю в такого відібрати, і все інше - що заманеться... Адже тому, хто живе "за Коном" -не потрібні ні мова, ні пісня, ні екологія, ні вода, ні ліси, ні надра, ні власне, національна ознака! А Кон, на хвилиночку, це Правова основа! І Конституція мала би Кону нашому відповідати...

Тож і не дивно, що в Основному Законі немає жодної статті ні про корінний, ні про титульний, ні взагалі про український народ в його етнокультурному вимірі. Адже історія українців, як історія будь-якого волелюбного народу – це безперервна боротьба за суверенну, самостійну НАЦІОНАЛЬНУ державу! І в цій багатовічній жертовній, визвольній боротьбі САМЕ ЕТНІЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРІД поніс найбільші втрати. Сталася безпрецендентна конституційна колізія – у формулі преамбули між фрагментами речення „Українського народу” і „громадян всіх національностей” стоїть замість сполучника „ТА”, що юридично перекреслює українців і ставить їх в українській державі поза (за)Коном. Якщо б стояло навпаки, термін „Український народ” понятійно би виокремився із загалу „всіх національностей” і тоді Українська нація набула би власного суб'єкта ПРАВА.

Національна держава – характерна тим, що надає конституційно-правового статусу титульному етносу і висловлює, перш за все, ЙОГО Волю. Волю саме титульної нації в етнокультурному значенні терміну. Законодавство багатьох країн світу містить положення про власну національну державу з компонентами правової переваги етнобільшості. Так, ст.1. Конституції Румунії зветься „Румунська держава”. Її перший пункт викладений в наступній редакції: „Румунія – національна, суверенна і незалежна, єдна і неподільна держава”. І тільки в третьому пункті стоїть те, що у нас в першому: „...правова, демократична і т.д....”. В Румунії мешкають люди багатьох національностей: угорці, українці, болгари, німці, цигане. Угорська меншина, зокрема, компактно мешкає у Трансильванії, на кордоні з самою Угорщиною. Угорці там, до речі, – корінні мешканці. Але румуни проголосили „національну державу” і це прийнято в самій країні і визнано за її межами.

В Конституції Горватії наголошено на „тисячолітній національній самобутності і державності горватського народу”, перелічено всі етапи горватської державності від VI століття. Врешті, проголошена "національна держава горватського народу".

Саме за власну незалежну національну державу боролися віками і ми, українці, і 20 років по тому, наче як вибороли. Під тиском українського національно-визвольного руху Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 року прийняла Декларацію про державний суверенітет України. В ній було чітко і недвозначно сказано: „Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах НА ОСНОВІ ЗДІЙСНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ НАЦІЄЮ СВОГО НЕВІД’ЄМНОГО ПРАВА НА CАМОВИЗНАЧЕННЯ. Українська РСР ЗДІЙСНЮЄ ЗАХИСТ І ОХОРОНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ”. Тобто, совдепія конституційно дбала за національні права українців. Також додавалось, що „Декларація є ОСНОВОЮ для НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ, законів України і визначає позицію Республіки з точки зору Норм Міжнародного Права. Здавалося, що справу зроблено, і залишається лише наповнити реальним змістом проголошену українську національну державу. Та цього не сталося. Цю державу в нас підступно увели шахраї від „за кону”. В Конституції України 1996 р.немає і згадки про національну державу українського народу. Більше того, Конституція України заперечує існування українського етносу, отже й української споконвічної корінної етнонаціональної спільноти.

Як наголошено вище, в преамбулі Конституції України розкривається юридичний зміст вихідного поняття Конституції „Український народ”, який означено як „громадян України всіх національностей”. Тобто, конституційне поняття „народ” розкривається крізь категорію громадянства, що є неприпустимим і суперечить доктрині природного ПРАВА, прихильність до якої недвозначно заявлена в преамбулі через визнання права українського народу на самовизначення, яке за своїм Сутом - і є категорію природнього Права. Національність і громадянство – це не одне й те саме. Під громадянством розуміють заснований на визнанні й повазі основних прав і свобод людини стійкий правовий зв’язок особи і держави, незалежно від етнічного походження цієї особи. Наприклад, в законі Про громадянство України записано: особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом „Про громадянство України” (13.11.1991 р.) мешкали в Україні і не були громадянами інших держав".

Отже, громадяни України всіх національностей складають НАСЕЛЕННЯ, народ України, АЛЕ НЕ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, НЕ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!

Що ж таке нація? НАЦІЯ (латин. > natio – плем я, народ) – в теорії конституційного права –історична спільнота людей, яка склалася в процесі формування спільності їх території, економічних зв’язків, мови, особливостей культури і характеру, які складають її ознаки. Тобто зв’язок між членами нації не тільки правовий, але й ментальний, ЗВИЧАЄВИЙ.

Із звернення Всеукраїнської організації ветеранів Президенту Світового конгресу українців п. Євгену Чолію і делегатам Всесвітнього форуму українців: „...Ототожненя української нації з населенням України призводить до непередбачуваних юридичних наслідків: міжнародне право знає принцип самовизначення націй, а не самовизначення населення. Проголошення багатонаціональним населенням частини території якоїсь країни незалежною й утворення власної держави – ЦЕ СЕПАРАТИЗМ. Сепаратизм є поняття одіозне для всіх держав і трактується як ЗРАДА, чому і викликає до себе негативне і вороже ставлення”. Таким чином, преамбула Конституції України підводить проголошення незалежності України за міжнародним трактуванням під сепаратизм. Так, у Росії, видано кілька книг під загальною назвою „Український сепаратизм в России”, автори яких заперечують існування української нації як етнічної спільноти. „Украинец” – изначально не этническое, но политическое понятие”, стверджують її автори. При цьому російські українофоби аргументують таку свою позицію Конституцією України. І цілком слушно!
Якщо керуватись Конституцією України 1996 р., то росіянин-громадянин України – це „українець російського походження”, гебрей-громадянин України – це „українець гебрейського походження” і так далі. А хто ж тоді етнічні українці – „українці українського походження”?... Тому наші антагоністи переконані, що українці – це навіть не міфічна „політична нація”, якою дурять нас деякі доморощені демократи та „євроліберали”, а лише таке собі політичне збіговисько зрадників-малоросів, збаламучених шкідливим впливом пропаганди і спецслужб Заходу.
Наразі, створення і нормативне узаконеня нацменшинами числених громадських утворень дозволяє їм користуватись державними преференціями, особливо на рівні бюджетного фінансування Українці, як етнічно-національна спільнота, незалежно від мови спілкування, змоги на бюджетні преференції не мають. І це ще не все. Більшість „нацменшин” України, які оцим всім користуються, згідно з Європейською Хартією регіональних мов та ін.Міжнародними угодами – нацменшинами насправді не є. Бо на відміну від українців - мають власні національні держави! Отже, творці Конституції термінологічними маніпуляціями фактично ліквідували здобуток національно-визвольної боротьби українського народу – національну українську державу, проголошену Декларацією про державний суверенітет України. Саме цим було заперечено існування української нації в її єдино правильному розумінні цього терміну. І нині, з позиції т. зв. українського "права" - ми, українці - ніхто на власній своїй землі. Землі , овіяної Духом нашого Роду і даної нам в Заповіт нашими предками. Тому в нас "заКонно" уводять з-під носу і нашу землю, і все що на ній створювалося кропіткою працею наших батьків. А без землі - немає і не може бути ніякої Національної самостійної держави...


https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=944785102251959&id=224378904292586