Панове товариство, побратими-козаки!


25 років тому, у серпні 1990 року, на 500-річчя утвердження в Україні козацького устрою, сотні тисяч українських патріотів з усіх регіонів нашої Батьківщини зібралися в селі Капулівка, біля могили славетного запорозького лицаря Івана Сірка, а потім на острові Хортиця в Запоріжжі. У дні святкування цього ювілею його учасники, нащадки славетних лицарів-козаків, за давньою традицією утворили Козацьке Коло й ухвалили відродити в Україні наші традиційні козацькі звичаї й козацький стан.

15 вересня того ж року в актовій залі Київського державного університету ім. Тараса Шевченка відбулася перша установча Велика козацька Рада.
Учасники цієї Ради з різних областей Украни одностойно оголосили про створення Всеукраїнської громадської організації «Українське Козацьке Товариство», яке в подальшому отримало назву «Українське Козацтво». 1991 року на другій Великій Раді першим гетьманом відродженого «Українського козацтва» було обрано видатного українського патріота, нащадка козацького роду В’ячеслава Чорновола.

Козацький рух блискавично поширився по всій Україні. За короткий час козацькі структури зорганізувалися практично в усіх областях України.

І вкрай важливо, що всі вони від Карпат до Донбасу, від Волині до Таврії – були єдиною монолітною структурою – під однією булавою. І це викликало повагу й довіру всього народу до козаків. За недовге гетьманування В. Чорновола було утворено розгалужену згуртовану козацьку організацію – з єдиним Статутом, з єдиною Генеральною Канцелярією УК. Під булавою Гетьмана згуртувалися всі полки, курені, паланки, сотні і товариства. ВГО «Українське Козацтво» набуло великої популярності й авторитету в Україні саме тому, що воно було патріотичним і згуртованим.

На жаль, наступні Гетьмани не зберегли єдність козацьких осередків і, по суті, спровокували поділ всієї козацької структури на окремі «самостійні» організації. Цьому також сприяла робота іноземних російських спецслужб та їхніх агентів в Україні. Великою перепоною до консолідації сучасного українського козацтва стали політичні амбіції багатьох крайових отаманів. А пам’ятаємо ж з історії, що так звана «Руїна» - хаос і чвари в Гетьманській державі після Богдана Хмельницького – почалися саме з поділу козацтва на Правобережних та Лівобережних козаків.

На такі самі «граблі» ми, нинішні козаки, схоже наступаємо й у наш час. І ознаки цієї «руїни» сьогодні очевидні. Де вони зараз ті десятки «Всеукраїнських» і «Міжнародних» козацьких організацій? Розпорошилися, задихнулися у своїх шкаралупах. Більшість з них «самостійних» організацій варяться у «своєму соку», а багато з них уже й зовсім «зварилися», розпорошилися без сліду.

Якщо в роки козацького відродження на свято Покрови у Києві збиралися десятки тисяч козаків з усієї України й козацька хода в Києві згуртовувала силу і міць тисяч козаків і вражала своєю єдністю та могутністю, то нині, правдиво кажучи, козацтва в Україні і не видно, і не чутно. Розбіглися по своїх закутках, мов щурі по норах. Зате козацьких генералів з «металобрухтом» екзотичних орденів та пустопорожніх «медальок-брязкальців» наплодилося значно більше, ніж рядових справжніх бійців на фронті війни з московськими бандами на Донбасі.

Гіркі ці слова, але це – болюча правда!

Звісно, чимало козаків з різних осередків відважно воюють нині, боронячи Україну від ворожих зайд. Але це не заслуга «лампасних» очільників, які роздрібнили козацький рух. Це – героїчний і жертовний чин справжніх козаків-патріотів. Вони, козаки-добровольці, жертвуючи своїм життям, рятують нині честь та гідність козацького звання. І саме ці козаки прагнуть єдності України і єдності Українського козацтва.

Тож ми, Рада Засновників і Рада Старійшин Українського Козацтва, закликаємо всіх українських козаків і отаманів роздрібнених козацьких організацій відкинути геть всілякі амбіції, нікчемні чвари та недовіру один до одного і скликати Надзвичайну Всеукраїнську Козацьку Раду з однією спільною метою – згуртування всіх козацьких структур, що нині є в Україні, у єдину Всеукраїнську козацьку організацію – «Українське Козацтво» під єдиним прапором і булавою.

Буде між козаками єдність – буде і єдність Української Держави!

Пам’ятаймо, що написано на своєрідних козацьких «іконах», де зображений духовний образ характерника Козака Мамая: «Козак – душа правдива, справедлива й незрадлива».
Згадаймо, нарешті, гасло, яке виголосив наш справжній Духовний Батько відродженого Українського Козацтва – Іван Макарович Гончар 1990 року: «Козацтво – душа України, і в єдності наша сила!».

Слава Україні!
Слава Українському Козацтву!

Після обговорення звернення Ради Засновників і Ради Старійшин Українського Козацтва на Великій святковій Раді присв’яченій 25-тій річниці відродження Українського Козацтва, яка відбулась 12.09.2015 р. у м. Києві вирішили:

- реально діючим патріотичним українським козацьким товариствам запропонувати об’єднатись на основі материнської організації ВГО «Українське Козацтво»;
- із тих козацьких товариств, які проявили себе у боротьбі з російським окупантом на Сході України, ВГО «Українське Козацтво» підготувати та провести Раду козацьких отаманів за участі Засновників та Старійшин Українського Козацтва.